ЗМІСТ
|
ВСТУП………………………………………………………
|
3
|
|
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ
СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ…………………………………...
|
6
|
|
1.1. Формування соціальної активності
учнів на уроках літератури………………………………………….
|
6
|
|
1.2. Соціалізація як засіб формування життєвої позиції
учнів на уроках української літератури……....
|
9
|
|
РОЗДІЛ 2.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ
ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………...
|
14
|
|
2.1.
Підвищення соціальної компетенції учнів на уроках української літератури
………………………….
|
15
|
|
2.2.Завдання,
що сприяють розвитку соціалізації учнів на уроках української літератури ……………….
|
20
|
|
ВИСНОВКИ………………………………………………..
|
26
|
|
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….
|
28
|
|
ДОДАТКИ……………………………………………….....
|
30
|
|
|
|
ВСТУП
У сучасній системі освіти, яка
ставить за мету виховати різносторонньо розвинену, багатогранну, свідому,
соціально адаптовану особистість, особливий інтерес викликає процес
соціалізації у навчанні. Адже мета сучасної освіти полягає не лише у поєднанні
навчання і виховання, як у традиційній освітній системі, а й прищеплення
вихованцям вміння застосовувати свої знання, само реалізовувати свій потенціал,
вміти швидко пристосовуватися до змін, які відбуваються у суспільстві, а також
знаходити свій шлях у житті незалежно від обставин.
Цивілізація зробила глибокий і
різкий скачок у майбутнє. І доросла людина перебуває у зовсім інших умовах, ніж
вона зростала і виховувалася. Це пов’язано із
надзвичайно швидкими темпами інформаційного, технічного та
соціально-економічного розвитку суспільства. Інформаційна революція, глобальні
технічні, соціальні та політичні зміни відкинули багатьох молодих людей за межі
соціальної активності, зробили їх безпорадними, соціально неспроможними,
загубленими у власній свідомості. Такі люди втрачають можливість само
реалізувати свій інтелектуальний і
творчий потенціал, втрачається можливість віднайти своє місце у суспільстві,
настає соціальна анемія.
Для того, щоб запобігти таких
перспектив, сьогоднішня система освіти намагається розробити принципово нові
підходи до вирішення проблеми соціалізації. Сучасна освіта повинна готувати
дитину не сьогоднішнього життя, а до її майбутнього. Оцінюючи соціальні
зрушення, що відбулися протягом останніх десятиліть, ніхто не зможе з
впевненістю сказати, що очікує нас, наших учнів і вихованців завтра. Отже,
центром зосередження адаптації особистості до суспільства сьогодні стає
майбутнє.
Одним із засобів виховання
особистості, спроможної самореалізуватися у будь-якій життєвій ситуації,
зорієнтуватися і пристосуватися до суспільних змін, до самоосвіти протягом
усього її життя, і є процес соціалізації
[3, 14].
Школа виступає посередником між
суспільством і особистістю і має певні засоби регулювання цих стосунків. Одним
із завдань нашого часу, які гостро стоять перед школою, є соціалізація
особистості учня. Соціалізація – процес і результат засвоєння і подальшого
активного відтворення індивідом соціального досвіду. Це складний безперервний
процес взаємодії людини з суспільством. Людина живе в умовах постійно мінливого
соціального оточення, включається в різні види діяльності, відчуває на собі
різноманітні впливи навколишнього середовища, виконує нові соціальні ролі.
Сутність соціалізації полягає в тому, що в процесі її людина формується як член
того суспільства, до якого належить. Гнучкість, винахідливість, творчий підхід
до розв’язання проблем, уміння застосувати суму професійних знань у
швидкоплинних умовах важливі і актуальні. Тому школа, яка розуміє дійсне
значення цих процесів соціуму, несе на собі особливу відповідальність за вміння
пристосовуватися до змін.
Мета:
упровадження соціалізації в навчання є
засобом розвитку соціально адаптованої особистості.
Завдання:
- формувати особистість, яка б
визначалася індивідуальністю, творчою активністю, умінням прогнозувати,
фантазувати, гнучко переходити в нові види діяльності навіть у ситуації
невизначеності;
– сприяти активному та свідомому
засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвитку логічного мислення;
- використанню у ході навчання
сучасних інтерактивних методик,. розкрити можливість формування нового
інтерактивного способу мислення, що характерний для сучасної людини на уроках
літератури;
- інтегрувати наукові знання у
теоретичні дослідження і практичну діяльність;
-виділити найбільш ефективні методи та
прийоми, які забезпечують засвоєння фактичних знань та розвиток особистості
учня.
Актуальність
проблеми полягає в тому, що впровадження інтегрованого навчання
є засобом розвитку соціально адаптованої особистості. Адже сучасній людині
потрібно вирішувати кожну життєву ситуацію творчо, самостійно приймати рішення
і нести за них відповідальність. Допомогти майбутній людині реалізуватися,
віднайти своє місце у суспільстві незалежно від його перетворень може школа,
тому успішна соціалізація учнів є чи не найважливішою педагогічною ідеєю.
Отже, набуття учнями соціального
досвіду та життєвих компетенцій шляхом створення соціально-культурного простору
засобами позаурочної роботи з літератури; формування в школярів потреби в
постійному саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил, закріплення,
збагачення і поглиблення знань, розширення загальноосвітнього світогляду,
формування наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти,
інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і
розвиток індивідуальних творчих здібностей і нахилів; організація дозвілля
школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу
на учнів у різних напрямах виховання.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ
1.1. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ НА
УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ
У новому Державному стандарті
базової та повної загальної середньої освіти, освітньої галу зі «Мова і
література» важливим завданням ви значено приведення якості світи у
відповідність до потреб часу. Зокрема, «Соціокультурна лінія спрямована на
формування в учнів умінь регулювати соціально-комунікативні відносини між
статями, поколіннями, націями. Діяльнісна (стратегічна) лінія зосереджує увагу
педагогів на формуванні в учнів діяльнісної компетентності, поведінки, що
забезпечує виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем» [1,
25]. Завдання не просте і вимагає від учителя української літератури не
обмежуватися лише програмовим матеріалом, а створювати умови для висловлювання
особистого ставлення до сучасних
літературних творів, їх героїв, персонажів, інтегрувати реалії життя в
процес навчання, організовувати дискусії, діалоги, оцінювати життєві явища.
Освіта сьогодні — це перш за все те, що забезпечує повноцінний
особистісний розвиток дитини, а
особистісний розвиток дитини нерозривний із соціальним розвитком, тобто з її
підготовкою до активної участі в житті суспільства. Освіта є орієнтовною
основою, фундаментом для реалізації
людини в суспільстві. І в цьому фундаменті навички самоосвіти, самовизначення,
самореалізації посідають вагому роль. Українська література найповніше вбирає в
себе особливості української ментальності. Через мову учні засвоюють моральні
поняття, ідеї та ідеали, формують ціннісні орієнтири, які потім у реальному
житті стають принципами буття особистості, засадами для реалізацій власних
задумів, організації повсякденного життя[3,10].
Сьогодні можна з упевненістю
констатувати, що цінності, які орієнтують свідомість людини, її
життєдіяльність, бачення світу в цілому, доволі специфічні. Сучасне філософське
знання створює цілий ряд принципово нових підходів до пізнання світу,
заснованих на засадах толерантності, діалогічності, а головне — на принципах
самостійності опанування нового, вибору шляхів досягнення результатів і
прийняття рішень, умінь вибору шляхів досягнення результатів і прийняття
рішень, умінь використання різних прийомів
і способів вивчення дійсності.
Під час організації навчання
учнів учителю варто пам’ятати, що образ світу для дитини — це не абстрактні
знання про нього, про людей, їхню мову, цінності. Це знання особистісні, що
потрібні для розуміння оточення, частиною
якого є сама особистість. Тому найважливішою ознакою педагогічної діяльності на
сьогодні є орієнтація навчального процесу не тільки на знання, а й на
формування свідомого ставлення до самодіяльності. Розглядаючи наукові
визначення поняття «соціальна активність» та беручи до уваги, що вони
взаємопов’язані, а деколи «зрощені» з такими поняттями, як діяльність,
спілкування, соціальна відповідальність, життєва позиція, громадський
обов’язок, соціальна адаптація, соціалізація, стає зрозумілим, що цей феномен є багатомірною категорією [16, 94].
Активність реалізується в системі
цільових установок, ціннісних відносин та орієнтацій, що визначають мотиваційну
сферу особистості, спрямованість її інтересів, нахилів, вибір способів у
взаємодії та спілкування. Результатом
активності є сформованість самосвідомості особистості, власного
рефлексивного «Я», потреби у соціальних
та міжособистісних відносинах. Отже, в основі активності особистості — прийняті
нею цінності, які регулюють індивідуальну
поведінку, забезпечують власну соціально-моральну активність.
Розвиток соціальної активності
особистості відбувається в результаті засвоєння суспільних цінностей,
опанування соціальних ролей, проблем. Ця діяльність спрямовується на
забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для розвитку
самоактуалізації особистості учня . Проблемою розвитку в дітей соціальної
активності переймалися ще А. Макаренко, В. Сухомлинський , які розглядали її як
енергійну, посилену діяльність, діяльний стан, участь людини в чомусь і прагнули
виробити її в індивідуальній, груповій, колективній, масовій формах організації
навчання і виховання Розуміючи, що тільки через самодіяльність можна знайти
своє місце в складному багатогранному суспільстві, ми усвідомили, що
педагогічну майстерність необхідно розвивати в напрямі використання засобів,
змісту мовленнєвої, літературної освіти, спрямованих на розвиток в учнів
навичок самодіяльності [11, 3].
Поділяючи думку О. Чугунової про те, що соціальна
активність формується поетапно і перший
етап характеризується набуттям учнями соціальних знань, розумінням соціальної
реальності, дійшли висновку, що цей досвід розкриває педагогічні умови першого
етапу розвитку навичок соціально активної особистості:
- проблемні ситуації з реаліями
життя
- технологія рольової гри;
- дискусійні технології;
-технології аналізу художнього
твору-повідомлення про актуальне;
- власні ремарки до творів;
- діалог письменника із сьогоденням.
Організація
педагогічної діяльності в такій послідовності надає можливість створювати
умови, за яких учень почувається в позиції творця, а не виконавця чужої волі.
Саме
соціалізація допомагає учню пізнати
себе, розвивати вміння оцінювати і звичайно діяти задля досягнення мети.
Завдяки
такій організації навчання відбувається
взаємодія вчителя і учнів, під
час якої дитина набуває самореалізації.
Важливим
є те, щоб творчі завдання соціально значущого змісту спрямовувалися на
досягнення таких результатів:
- уміння використовувати різні способи
інтегрування інформації;
- уміння ставити запитання, самостійно
формулювати гіпотезу;
- уміння критично осмислювати одержану
інформацію;
- уміння аргументувати власну точку
зору та презентувати її;
- уміння враховувати точку зору інших
людей,
- толерантно ставитися до їхніх думок;
- уміння працювати в команді, здатність
до участі у суспільному прийнятті рішень;
- здатність брати на себе відповідальність і приймати
рішення в проблемних ситуаціях [5,408
].
Перелічені
пріоритетні характеристики становлять процес реалізації досвіду зі створення
умов для розвитку в учнів навичок соціально активності.
1.2
Соціалізація як засіб формування життєвої
позиції учнів на уроках
української літератури
Сучасному суспільству потрібна
інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні
рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Тому формування в учнів основ
життєвої компетентності, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів є одним
із головних завдань. Школа має завдання виховувати громадянина, для якого
демократичне суспільство є середовищем розкриття його творчих можливостей,
задоволення особистих і суспільних інтересів, усвідомлення власної ролі в
житті. Завдання школи - готувати громадянина як соціально компетентного,
активного, відповідального суб’єкта суспільства, в якому поважаються права ,
цінність і гідність кожної особистості, а розбіжності між індивідуумами і
соціальними групами людей вирішуються справедливо і конструктивно. Тому
проблема соціалізації учнів є актуальною і потребує комплексного вирішення [3,
35].
Соціалізація - це процес
становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання
соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її
взаємини із суспільством. Соціалізація особистості припускає, що об’єктом
дослідження є весь комплекс суспільно значимих якостей людини в їхній тісній
взаємодії. Соціалізація особистості починається з перших років життя і
закінчується періодом громадської зрілості людини, проте за деякими аспектами
він продовжується все життя.
Соціалізації учнів сприяє формування
життєвої позиції учнів на уроках української літератури і розвиває емоційно-ціннісне ставлення до
життя, формує активну позицію особистості, сприяє набуттю досвіду,
демократичної поведінки, ефективного спілкування, розвиває уміння і навички
конструктивно - критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок
колективної діяльності і прийняття колективних рішень.
Існує багато визначень поняття
«соціалізація», які різняться залежно від розуміння їхніми авторами сутності й
структури особистості. Більшість визначень цього поняття містить загальне
положення про те, що сутність соціалізації полягає у засвоєнні індивідом
соціального досвіду, але розуміння змісту цього досвіду, його структури,
засобів і порядку засвоєння істотно відрізняються.
У соціологічному словнику під
редакцією В. Воловича соціалізація визначається як процес засвоєння індивідом
знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків
і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві
[10, 125]. Сучасне розуміння соціалізації як процесу
перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм
та інтеграції в соціальні інститути дав
Т. Парсонс . На його думку, витоком процесу соціалізації особистості є
набуття нею самосвідомості та свідомості. Наслідком соціалізації є
структурування сфери свідомості особистості під інформаційним впливом соціального середовища. Так, вчений писав, «що
основний характер структури окремої особистості склався у процесі соціалізації
на основі структури систем соціальних об'єктів, з якими вона мала зв'язок
протягом свого життя, включаючи, звичайно, культурні цінності й норми,
інституційовані в цих системах» [10, 27]. Схожої позиції дотримуються Б.
Скіннер та Дж. Доллард., які вважали, що становлення особистості відбувається у
процесі научання людиною соціальних норм. Ч. Кулі та Дж. Мід вважали, що одним
із механізмів соціалізації є модель міжособового спілкування», згідно з якою
індивід, дивлячись на себе очима інших людей, засвоює в результаті безлічі
інтеракцій правила співжиття. Ж.Піажета , Л. Колберг запропонували
«когнітивну»модель соціалізації, що зводиться до розвитку свідомості й
самосвідомості дитини у процесі оволодіння образним та абстрактним мисленням.
Соціалізація полягає у створенні у свідомості зразків когнітивних схем, які
індивід адаптує до нового досвіду за допомогою механізму «рівноваги». А. Маслоу
та К.Роджерс розглядають прагнення індивіда до самоактуалізації як рушійну силу
соціалізації Ф. Боаста, В.Малиновський вважали, що суть соціалізації у
передаванні культурної спадщини. Згідно з теорією психоаналізу 3. Фрейда,
соціалізація полягає у приборканні вроджених інстинктів, виявлення яких
суперечить цивілізованому способу життя, шляхом інтеріоризації соціальних регламентів.
За еволюційною теорією Е. Ері-ксона., процес соціалізації – це подолання
індивідом критичних ситуацій на життєвому шляху. У концепції М. Лукашевича,
поєднанні поняття соціалізації та соціальної адаптації. На його думку,
соціалізація людини відбувається в результаті взаємодії з навколишнім
середовищем протягом життя шляхом
адаптацій, що змінюють одна одну в кожній сфері життєдіяльності [9, 19].
Отже, соціалізація має дві цілі:
сприяти взаємодії людей через виконання ними різних соціальних ролей та
забезпечувати збереження суспільства передачею новим членам відповідних
переконань та зразків поведінки.
Виділяють наступні фактори
соціалізації:
• сукупність ролей і соціальних
статусів, що пропонуються людині суспільством;
• соціальні спільноти, в межах
яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус;
• система соціальних цінностей і
норм, які домінують у суспільстві;
• соціальні інститути, які
забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей;
• загальна ситуація в країні.
Соціалізація не є одностороннім
процесом. Ми вчимося у своїх батьків, одноліток. Під впливом цих людей у нас
формуються інтелектуальні, соціальні та фізичні навички, які необхідні для
виконання наших соціальних ролей. Якоюсь мірою вони теж вчаться від нас. Люди і
установи, які відповідають за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних
ролей мають назву агентів соціалізації. їх можна поділити на агентів первинної
та вторинної соціалізації. Агентами первинної соціалізації є батьки, близькі й
далекі родичі, однолітки, вчителі, лікарі, лідери молодіжних угрупувань. Агенти
вторинної соціалізації — представники адміністрації школи, університету,
підприємства, армії, держави, ЗМІ.
Процес соціалізації суто
індивідуальний. Тому соціалізація індивіда з необхідністю передбачає його
індивідуалізацію, формування особистісних якостей. Соціалізація є безперервним
процесом. Вона охоплює всі етапи життєвого шляху людини, протягом якого вона
засвоює та використовує цінності культури. Кількісне накопичення засвоєних
цінностей у певний період переходить у нову якість, що виявляється у зміні
структури та спрямованості особи [7, 116].
Розвиток компетентісного навчання
школярів стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли
неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних
та інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких є
непередбачуваними.
Зміна соціальної позиції дитини в підлітковому
віці, її прагнення посісти нове місце в житті, суспільстві, у взаєминах з
дорослими знаходять відображення в різко підвищеній потребі оцінити себе в
системі «я і моя корисність для суспільства», «я і моя участь в житті
суспільства».
Світоглядна позиція виступає
однією з найважливіших умов повноцінного буття та успішного входження людини в
соціум.
РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ
ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ
СОЦІАЛІЗАЦІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Упровадження процесу соціалізації
легко може бути вирішене на уроках української літератури. Учні пізнають за
допомогою героїв оточуючу їх дійсність
пристосовують їх до самих себе. У значній мірі цьому сприяють рольові та
ділові ігри, під час яких учні виступають в окремих соціальних ролях,
виробляють ланцюжок рішень, підходять до результату, метою якого є знайти
найбільш вірне вирішення певної соціальної ситуації наближеної до реального
життя. Усе це допомагає учням адаптуватися в оточуючому їх соціумі [5, 407].
Через ділові та соціальні ігри
вчитель намагається стимулювати набуття досвіду спілкування у ролі одного з
членів сім’ї, ділового партнера .
Кожна соціальна роль включає
багато культурних норм, правил та стереотипів поведінки, які соціальними
правами, обов’язками, відносинами пов’язані з іншими ролями. Основою взаємодії
особистості з соціальним середовищем є участь її в навчальній діяльності. Рольові та ділові ігри, що
застосовуються на уроках, дозволяють моделювати інші види діяльності,
знайомлять учнів із шаблонами поведінки, привчають їх до виконання особистісно-соціальної
ролі [12, 56].
Метод рольової та ділової гри
можна включити до будь-якого етапу навчання, однак найкраще використовувати цей
метод на заключному або на узагальнюючому уроці, оскільки він потребує від
учнів вільного володіння матеріалом, а також створення оригінального продукту,
схеми, проекту, вільного спілкування. Тому підготовка до неї відбувається
заздалегідь із самого початку вивчення теми. Протягом роботи з підготовки до
рольової гри розігруються мікроситуації, невеличкі сценки, діалоги. Учні
звертаються до тематичного тексту, відпрацьовують лексику, монологічне
мовлення.
На начальному етапі, коли
матеріал відпрацьовується, доцільніше використовувати метод імітаційної гри.
При використанні цього методу учням подається конкретна ситуація, шаблон
спілкування (доведений до автоматизму), цей шаблон наповнюється лексичним та
смисловим змістом, що відповідає даній ситуації.
2.1.
Підвищення соціальної компетенції учнів на уроках української літератури
Компетентність учня залежить від
того, як він може спираючись на сукупність тих знань, умінь та навичок, що є в
його досвіді застосувати у суспільстві. Формування соціальної компетенції учнів
- здатність людини вирішувати життєві запити, реально усвідомлюючи адекватність
цілей своїм власним можливостям, відкривається перспектива реалізувати себе в
суспільстві. Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є
евристичність навчання, застосування на уроці завдань оціночного плану, коли
або дані завдання треба взяти з життя, самому, або проміжні результати
потребують припущення для полегшення виконання завдання. Для глибшого знання
тексту твору дати учням завдання поставити власні запитання до твору .
Виконуючи дві найважливіші
функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях
особистості до розвитку та творчого відтворення себе, своїх сутнісних
характеристик, якостей, спроможність «не втратити себе», протидіяти
різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та
неповторність [15, 3].
У підлітковому віці діти шукають
шляхи самовираження. Вони хочуть бути кращими за друзів чи знайомих.
Треба допомогти підліткам самозатвердитися, через розвиток їх творчих
здібностей. Учень, пізнаючи певні прийоми роботи на уроках української
літератури, виконуючи їх, розвивається не тільки розумово, а й творчо. Якщо за
виконане завдання дитина отримала гарну оцінку, то в неї виникає зацікавленість
у подальшій роботі. Для прикладу розглянемо
твір В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон».
Різні життєві позиції царя
і Лоскотна
(оптимістична і песимістична).
Казкова історія і сучасне життя.
Мета: визначити основні риси
характеру дійових осіб твору; простежити різні способи життя та поведінки
дійових осіб; визначити значення для розкриття змісту твору назви казкової
країни, імен персонажів казки; розвивати вміння висловлювати особисте ставлення
до зображуваного, проводити аналогії із сучасним життям; виховувати
морально-етичні якості п'ятикласників; формувати соціальну та комунікативну
компетентності.
Хід
уроку
І
Мотивація навчальної діяльності учнів
(мета: сфокусувати увагу учнів на
проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми)
Учитель: Наш сьогоднішній урок
хочу розпочати із народної легенди: Якось у глечик з молоком потрапили дві
жабки. Вони були зовсім молоді, і все життя у них було попереду. Та дуже
непросто виявилося вибратися із такої жахливої пастки, адже стінки у глечика
були дуже слизькими, а шийка його надто високою. І ось одна жабка, зовсім
вибившись із сил, зрозуміла, що усі зусилля врятуватися марні.
- Ах,
- сказала вона, - ми ніколи не зможемо звідси вибратись і все одно загинемо, то
навіщо ж боротися. Сівши на дно глечика, ця жабка жалісно зітхнула - і померла.
- Ні,
я не можу померти! Я хочу жити, я буду жити! Адже життя таке прекрасне! А я ще
така молода! - закричала її подруга.
Вона зовсім не уявляла, як можна
врятуватися. Знала тільки одно - врятуватися необхідно, і вона зможе це
зробити. Вона не тямила себе від відчаю, але все ж таки продовжувала боротися,
і ще й ще намагаючись дістатися до верха
посудини. Та раптом друга жабка зрозуміла, що ніякого молока в глечику вже
немає . А стоїть вона на шматочку вершкового масла, завдяки чому тепер можна
без зайвих зусиль вибратися з глечика.
Оптимісти і песимісти. Люди, які
все життя плачуть і стогнуть, самостійно створюючи собі проблеми, та люди, які
всі життєві негаразди сприймають з посмішкою, тим самим рятуючи себе і своїх
близьких. Саме такі протилежні постаті і є героями казки Василя Симоненка «Цар
Плаксій і Лоскотон». Саме про них сьогодні ми і будемо говорити [4, 32].
II. Оголошення теми, мети,
навчальних завдань уроку (мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої
діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає
вчитель)
Отже, на сьогоднішньому ми з вами
визначимо основні риси характеру головних героїв твору, простежимо різні
способи їх життя та поведінки; охарактеризуємо інших дійових осіб казки;
визначити значення для розкриття змісту твору назви казкової країни, імен
персонажів казки; а також поговоримо про казку як жанр літературної творчості
(завдання записані на дошці).
Засобом досягнення нашої мети
стане робота в групах
III.Інтерактивна вправа. Робота в
малих групах
(мета: визначити основні риси
характеру дійових осіб твору; простежити різні способи життя та поведінки
дійових осіб, визначити значення для розкриття змісту твору назви казкової
країни та імен персонажів казки, аналізувати казку як жанр літератури).
1.Інструктування.
(Учитель роздає картки із
завданнями, розповідає учням про мету, правила і час виконання завдань;
запитує, чи все зрозуміло учасникам)
2.Розподіл ролей у групах.
3. Виконання групами завдань
(завдання для груп різні, і щоб визначитися, яка група отримає яке завдання,
учитель проводить жеребкування: представники груп по черзі витягують картонні
пластини, на яких зафіксовані номери завдань).
Завдання № 1. Із поданих характеристик оберіть риси, які, на
вашу думку, відповідають образу царя Плаксія. Свою думку доведіть цитатами із
твору.
Злий, жорстокий песиміст; добрий,
душевний чоловік, який дарує людям сміх і радість, розраджує у їхньому
нелегкому житті; знущається з людей своєї країни, його народ живе бідно і не
любить свого володаря; його люблять люди, переховують від охоронців, а коли він
потрапляє до в'язниці, визволяють його, піклуються про нього, як про рідного
брата; автор його не любить, зображує непривабливу, потворну зовнішність; автор
захоплюється ним, малює привабливу зовнішність.
Відповідь побудуйте таким чином:
Наша група вважає, що образу царя
Плаксія відповідають такі риси:
(твердження - доказ, твердження -
доказ....)
Отже, цар Плаксій
був____________.
Завдання № 2. Із поданих
характеристик оберіть риси, які, на вашу думку відповідають образу Лоскотона.
Свою думку доведіть цитатами із твору.
Злий, жорстокий песиміст; добрий,
душевний чоловік, який дарує людям сміх і радість, розраджує у їхньому
нелегкому житті; знущається з людей своєї країни, його народ живе бідно і не
любить свого володаря; його люблять люди, переховують від охоронців, а коли він
потрапляє до в'язниці, визволяють його, піклуються про нього, як про рідного
брата; автор його не любить, зображує непривабливу, потворну зовнішність; автор
захоплюється ним, малює привабливу зовнішність.
Відповідь побудуйте таким чином:
Наша група вважає, що образу
Лоскотна відповідають такі риси:
Отже, Лоскотон був.........................
Завдання № 3. Назвіть і
охарактеризуйте інших дійових осіб твору.
У казці "Цар Плаксій і
Лоскотон" окрім головних персонажів, є ще й другорядні. Це. (зверніть
увагу на імена цих героїв, про що вони свідчать? а також розкажіть про своє
ставлення до них).
Завдання № 4. Доведіть, що твір
"Цар Плаксій і Лоскотон - це казка" (пригадайте ознаки
казки: розповідається про
вигадані і часом
фантастичні події; є протистояння
добра і зла, уособленням яких має своєрідну побудову: зачин, основна частина,
кінцівка, є використання чисел три, сім, дванадцять, добро перемагає зло;
щасливий кінець).
Відповідь побудуйте таким чином:
У творі «Цар Плаксій і Лоскотон»
розповідається про вигадані і часом фантастичні події: (назвіть усі події в
казці, які на вашу думку є вигаданими і фантастичними); є протистояння добра і
зла, уособленням яких є - __________.
Усі перераховані ознаки повністю
відповідають ознакам казки, отже «Цар Плаксій і Лоскотон»- це казка.
4.Презентація
результатів виконання вправи :
5.Рефлексія
результатів учнями:
6.Виставка
дитячих ілюстрацій;
7.Читання учнями
віршів;
8.Обговорення і
аналіз відповідей самими учнями.
- оцінювання
(кожна група отримує табличку, за допомогою якої оцінює роботу інших груп,
навпроти свого номера учасник групи ставить прочерк)
Максимальна кількість балів - 3 Наскільки повною була відповідь? (зміст)
Наскільки аргументованою і
доведеною була відповідь? (докази і приклади).
Зв'язність висловлювання
і логічність викладення думок.
Мовленнєве оформлення
(граматичні, лексичні і орфоепічні норми).
Загальний результат (по групах).
ІV. Рефлексія (мета: згадати й
усвідомити основні компоненти діяльності - її зміст, тип, способи, проблеми,
шляхи їх вирішення)
Як і в будь-якій казці, злий цар
боїться за трон і свою владу, тому він відчуває себе безпорадним перед силами
добра, уособленням яких є , як було уже сказано, Лоскотон.
Дядько Лоскотон становить загрозу
для царювання Плаксія, і, як виявилося в кінці казки, навіть для його життя.
Давайте спробуємо врятувати
Плаксія і запропонуємо йому шляхи для збереження трону і життя.
"Мозковий штурм"
Отже, уявімо себе на місці
Плаксія, щоб зробили ви для того, щоб зберегти владу? (учитель записує на дошці
шляхи вирішення поставленої проблеми і робить узагальнення: Плаксію необхідно
змінити життєву позицію і почати нести в народ сміх і радість)
V. Підсумок уроку
А тепер давайте перенесемося із
далекої країни Сльозолий у наше сьогоденне життя і визначимося, яку ж позицію
нам слід обирати: оптимістичну (позиція дядька Лоскотона) чи песимістичну
(позиція Царя Плаксія) при вирішенні будь-яких, навіть, на перший погляд,
невирішених проблем.
«Мікрофон»
Дайте відповідь на запитання,
обґрунтувавши її.
- Як ви вважаєте, чи стає людина
сильнішою, добрішою, якщо не впадає у відчай від негараздів і невдач, а з
гумором ставиться до них? (Речення записане на дошці)
VI. Домашнє завдання: Підготуватися до тематичного оцінювання за
темою
«Літературна казка».
2.2. Завдання
,що сприяють розвитку соціалізації учнів
на уроках української літератури
Завдання соціалізації легко
можуть бути вирішені на уроках української літератури. Учні пізнають за
допомогою героїв оточуючу їх дійсність
пристосовують їх до самих себе. У значній мірі цьому сприяють рольові та
ділові ігри, під час яких учні виступають в окремих соціальних ролях,
виробляють ланцюжок рішень, підходять до результату, метою якого є знайти
найбільш вірне вирішення певної соціальної ситуації наближеної до реального
життя. Усе це допомагає учням адаптуватися в оточуючому їх соціумі.
Через ділові та соціальні ігри
вчитель намагається стимулювати набуття досвіду спілкування у ролі одного з
членів сім’ї, ділового партнера .
Кожна соціальна роль включає
багато культурних норм, правил та стереотипів поведінки, які соціальними
правами, обов’язками, відносинами.
Найважливішим завданням для
вчителя постає: виховання в учнів
навичок самостійності, які дозволять їй у майбутньому реалізовуватися в
повсякденній життєдіяльності, умінь, вирішувати проблеми та проблемні ситуації;
розвиток умінь орієнтуватися в проблемних ситуаціях реального життя та їх
вирішувати. У процесі розвитку педагогічної діяльності актуальним є виконання
таких завдань:
упровадження інтерактивних,
методик, завдань, продуктивного характеру, завдяки чому можна створювати умови
організації.
Особистість завжди прагне
самореалізації, питання лише в тому, які цінності буття стають для людини
пріоритетними [9, 96].
Якщо краса й духовність, то це
творчість; якщо розум та інтелект — це наука; якщо ж щось хибне, то немає
гіршого, ніж злочин, скоєний із натхненням.
Використання будь-яких проблемних
ситуацій, що спонукають учнів до самостійної, творчої, розумової,
практико-орієнтованої діяльності під час вивчення української літератури ,
запровадження в систему роботи варіативних домашніх завдань, спрямованих на
створення умов самореалізації особистості. Щоб набути необхідної для успішної
діяльності в дорослому житті соціальної компетенції, учень має вчитися
самостійно здобувати інформацію, виробляти і, дискутуючи обстоювати власну
позицію, працювати в умовах конкуренції, спілкуватися, спільно розв’язувати
певну проблему.
Під час вивчення у 5 класі
літературної казки І.Франка «Фарбований лис» слід учням поміркувати над
моральними цінностями, носіями яких є персонажі цієї казки, актуалізувати
проблему твору [4, 10].
Вивчаючи літературну казку І.
Липи «Близнята» у 5 класі , головне , щоб
діти усвідомлювали прочитане. Для цього аналізуємо дії, поведінку
героїв, розглядуємо художні якості літературної казки, звертаючи особливу увагу
на те, як хлопці-близнята використали дарунки Долі, коментуємо описані
ситуації, проводимо аналогію з сучасним життям. Отже, діти не лише засвоюють
художній текст, а й учаться міркувати, порівнювати, оцінювати, висловлювати й
аргументовано обстоювати власні судження, фантазувати, розвивати
спостережливість. При цьому діти усвідомлюють індивідуальне призначення кожної
людини, велику цінність людського життя. Формується активна соціальна життєва
позиція, розвивається уміння висловити власну думку та відстояти її.
Використання методу незакінчених речень, дає учню можливість заглянути у власну душу,
сконцентрувати увагу не на знаннях, а на почуттях, зникає страх помилитися, і,
відповідно, росте впевненість у власних силах, формується позитивна Я-концепція
(моя думка цікавить учителя, отже, я чогось вартий).
Завдання закінчити речення:
1. Для мене Тарас Шевченко – це…»
2. Прочитавши повість «Дорогою
ціною» М Коцюбинського., я зрозуміла, що…»
3. Прочитавши повість «Кайдашева
сім’я» І . Нечуя-Левицького,
визначити для себе такі моральні
настанови й ціннісні орієнтації…
Особливе місце займають
рефлексивні завдання , метою яких є актуалізація суб’єктивного досвіду:
Чи хотів би ти бути на місці…
Якби тобі довелося вибирати серед
персонажів друга…
Уяви себе в зимовому лісі. Що ти
відчуваєш? Як би ти повівся на місці Василька (оповідання «Ялинка» М. Коцюбинського).
Обери роль:
а) героя (вживай властиві йому
мовні конструкції, лексику, розкажи, що ти – герой – відчував у той чи інший
момент подій).
Варіанти: поясни поведінку свого
персонажа; перекажи від його імені
певну сцену);
б) самодержавного цензора
«Кобзаря» Т. Шевченка (розкажи, як ти «працював» над збіркою, визначав, що
дозволяти до друку, а що – ні).
Основою мовленнєвого розвитку є
формування функціональної соціалізації школярів, оволодіння спеціальним
мовленнєвим апаратом. Насамперед учні мають засвоїти поняття мови і мовлення;
стилі мовлення; монологічне і діалогічне мовлення;текст, його ознаки; тему та
основну думку тексту; типи мовлення.
Основним засобом підвищення
ефективності розвитку мовленнєво-комунікативних умінь є застосування системи
ситуативних вправ на основі реальної чи уявної мовленнєвої ситуації.
Створення ситуативних завдань дає
можливість учням розвивати уміння формувати задум майбутнього твору,
використовувати зібраний матеріал, планувати висловлювання, вміння
користуватися різними стилями й типами мовлення відповідно до задуму, добирати
мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації [9, 19]. Оволодіння цими вміннями допомагає
учням правильно будувати власні висловлювання і на уроках літератури і під час
вивчення інших предметів шкільного курсу, вільно спілкуватися в різних життєвих
ситуаціях. Наприклад:
1. Уявіть ситуацію ви прочитали
твір і вам треба поділитися враженням від
прочитаного зі своїми однокласниками.
Намагайтеся зробити розповідь цікавою, логічною, грамотною.
Запишіть можливий варіант своєї
розповіді.
Ефективним видом роботи є
складання діалогів дискусійного характеру, результатом чого може бути залучення
учнів до ділової гри, проведення дискусії, участі в дебатах. Наприклад, скласти
діалог на тему «Що нам потрібно відроджувати». У діалозі акцентується увага на
проблемі відродження України в різні історичні часи. У групах проводиться
дискусія на тему «Минуле, сучасне, майбутнє нашої держави».
Однією з ключових компетенцій є
комунікативна, яка охоплює цілий комплекс
знань, умінь та характерних рис
особи, дає змогу здійснювати комунікативну діяльність.
Щоб ефективно спланувати навчальний
процес, треба чітко уявляти дії учня, на
підставі яких зроблено висновок про наявність у нього комунікативної
мовленнєвої компетенції, щоб розвинути
таку комунікативну здатність, як говоріння, зокрема монологічне мовлення, можна використати такі завдання:
- пояснити точку зору на основі
положення теми, наводячи різні аргументи «за» і «проти»;
- побудувати ланцюжок міркувань;
- викласти та обґрунтувати свої
погляди, використовуючи додаткові аргументи та відповідні приклади.
Формуванню соціальної компетенції особистості учнів сприяє і такий
матеріал:
- виразно прочитати вірш.
Пояснити, якого стилістичного ефекту досягає автор такою синтаксичною будовою
тексту. Простежити особливості інтонування речень у поетичному творі.
Значну увагу приділяти завданням
ситуативного характеру, що розвивають у дітей уміння співвідносити зміст і
форму висловлювань із мовленнєвою ситуацією. Учні вчаться добирати ті мовні
засоби, що найдоречніше відображають особливості мовленнєвої ситуації.
Наприклад: Завдання вчителя –
відшукати просту, зрозумілу, привабливу мету в колі вікових інтересів та
захоплень школярів. Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований
на ефективний процес пізнання. Із цією метою використовую прийоми, що створюють
проблемні ситуації; викликають у дітей здивування, інтерес; підкреслюють
парадоксальність явищ та подій. Це може бути коротка розповідь учителя, бесіда;
проблемна ситуація (завдання, запитання).
Вважаю, що саме актуалізація є
тим рушієм, який дає змогу «завести» урок. Знайти запитання, завдання, які
задіяли б життєвий досвід учня, зробили потрібним (актуальним) саме зараз певні
знання – украй важливо. Причому це мають бути особисто значущі питання. Тоді і
зміст вивченого матеріалу набуде особистісної значущості.
Після підведення підсумків цього мотиваційного етапу
представляємо тему уроку. Іноді робимо
навпаки, оголосивши тему уроку, даємо
можливість учням самостійно з’ясувати, для чого їм потрібно вивчити той
чи інший програмовий матеріал. Ще ефективніше спрацьовує фраза: «Допоможіть
мені, будь ласка, з’ясувати, для чого вам потрібно вивчати ».
Іноді вичерпну відповідь на це
запитання отримуємо наприкінці уроку, після вивчення теми та отримання нових
знань, вироблення вмінь і навичок [13,
10].
Вам необхідно звернутися до
вчителя з проханням допомогти дібрати літературу для написання реферату.
Складіть і розіграйте за особами діалог. Доведіть доцільність ужитих у тексті
синтаксичних конструкцій.
Отже, головну увагу слід звертати
на компетенції, щоб навчити учнів застосовувати знання на практиці, розвивати
когнітивні процеси.
ВИСНОВКИ
У нашому дослідженні розглянуто теоретичні аспекти
розвитку - соціалізації особистості на уроках
української літератури. Результат
дослідження та практика роботи говорять про те ,що ефективність навчального
процесу багато в чому залежить від
уміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати ту чи іншу форму
проведення заняття. Тема спрямована на виховання
справжньої творчої особистості, яка
володіє основними(ключовими) компетентностями, які сприяють досягненню успіхів
у житті, дозволяють повністю самореалізуватися
особистості.
Велика увага приділяється
формуванню навичок мислення високого рівня (аналіз, синтез, порівняння) у
дітей, що сприяє формуванню творчої особистості. У ході роботи була поставлена
мета. Ми показали ,що упровадження соціалізації в навчання є засобом розвитку соціально адаптованої
особистості. Адже сучасній людині потрібно вирішувати кожну життєву ситуацію
творчо, самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність. Допомогти
майбутній людині реалізуватися, віднайти своє місце у суспільстві незалежно від
його перетворень може школа. Тому успішна соціалізація учнів є чи не
найважливішою педагогічною ідеєю. Так само були виконані поставлені завдання:
- формувати особистість, яка б
визначалася індивідуальністю, творчою активністю, умінням прогнозувати,
фантазувати, гнучко переходити в нові види діяльності навіть у ситуації
невизначеності.
– сприяти активному та свідомому
засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвитку логічного мислення,
- використанню у ході
навчання сучасних інтерактивних методик, розкрити можливість формування нового
інтерактивного способу мислення, що характерний для сучасної людини на уроках
літератури. Свідченням того, набуття учнями соціального досвіду та життєвих
компетенцій шляхом створення соціально-культурного простору засобами
позаурочної роботи з літератури; формування в школярів потреби в постійному
саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил, закріплення, збагачення і
поглиблення знань, розширення загальноосвітнього світогляду, формування
наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти, інтересів до
різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток
індивідуальних творчих здібностей і нахилів; організація дозвілля школярів,
культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів
у різних напрямах виховання.
Впровадження досвіду сприяє тому,
що учні – постійні учасники і призери різноманітних районних, міських та
республіканських заходів із української літератури.
Отже, компетентність — це не
тільки і не стільки знання, а знання плюс уміння і навички користуватися цим
знаннями.
Виховання в учнів основ життєвих
компетенцій, наполегливості у досягненні мети, вміння мислити нестандартно
сприяють підвищенню зацікавленості учнів
у предметі, бажанню стати активними громадянами нашої держави.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Державний стандарт базової і
повної середньої освіти: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від
23 листопада 2011 р. № 1392 [Електронний ресурс]. – К., 2011. – Режим доступу:
http://osvita. ua./Ser_osv/28030/
2.Закон України «Про загальну
середню освіту» №498 -VІІІ, зі змінами 2015» від 02 червня 2015р. [Електронний
ресурс]//Освіта.ua–Режим доступу: http://zakon4.raga.gov.ua/laws/651-14.7. Гімназія на зламі століть: Практико - зорієнтов.
посібн. К., 1999.- С.116-123.
3.Горностай П. П. Рольова
компетентність і адаптивність особистості.
4.Горностай П. П. Соціалізація як формування життєвих ролей особистості
/Соціалізація особистост і як проблема національної освіти. Ч. 2. - Ніжин,
1994. С.19-22.
5.Короткий енциклопедичний
словник / під ред. Воловича В. І. . -
Київ : Український центр духовної культури, 1998..-С.272.
6.Матюша І.К. Особистість і колектив як цілісна
гармонійна система (психолого–педагогічний аспект). – К.: ІЗМН, 1997.
7.Москаленко В.В. Проблема
виховання в контексті соціалізації особистості // Соціальна психологія. - 2005.
- № 2 (10). - C.3-17.
8.Обозов Н.Н. Психология
межличностных отношений. – К., 1990 Підласий І. П. Педагогіка. — М. : Владос,
2005.
9.Павлютенков Є. М. Орієнтуватися на життєву компетентність
людини. Школа життєтворчості особистості: Науково-методичний збірник / Ред.кол.
В. М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст.голови), І.Г. Єрмаков (наук.ред.) та ін.
– К.: ІСДО, 1995.–480с.
10.Савенкова. О. В. Інтерактивне
навчання української мови: формування культурологічної компетентності учнів /
О. В. Савенкова. // Вивчаємо українську мову та літературу -2013.№26. С.2-6.
11.Токарєва Л. Соціалізація і розвиток
обдарованого молодшого учня // Соціальна психологія. - 2006. - № 1 (15). - C. 94-102.
ДОДАТКИ
Тема. А.
Чайковський «За сестрою». Відтворення історичних подій із позиції гуманізму.
Мотиваційний етап.
1. Забезпечення емоційної
готовності до уроку («Кольоровий настрій»).
Учні створюють палітру свого
настрою, використовуючи кольоропис
Лутошкіної О.Н., яка подає такі значення кольорів: червоний – радісний;
жовтий – приємний; зелений – спокійний; синій – незадоволений, сумний;
фіолетовий – тривожний, напружений; чорний – повний занепад, смуток; білий –
важко відповісти.
2. Актуалізація суб’єктивного
досвіду й опорних знань.
Завдання вчителя – поставити
перед учнями просту, зрозумілу, привабливу для них мету в межах вікових
інтересів та захоплень вихованців. Маючи особистісну зацікавленість, учень буде
налаштований на ефективний процес діяльності.
2.1.Гра «Пароль».
- Пригадаймо деякі поняття з
історії літератури, якими ми послуговуватимемося сьогодні на уроці. Продовжте
речення:
- прозовий твір оповідного
характеру з динамічним розвитком сюжету; зазвичай у ньому відображено один
епізод із життя героя (оповідання);
- епічний твір розповідного
характеру, значний за обсягом, у якому докладно розповідається про події, що
відбувалися з героями протягом тривалого часу (повість).
Пропоную учням швидко згадати
деякі поняття(експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка), щоб
підготувати їх до сприйняття сюжету повісті А Чайковського. «За сестрою» та
з’ясування змісту нових термінів (сюжет, композиція).
2.2.Укладання «Квітки цінностей».
- Діти, подумайте й запишіть, хто
або що для вас є найціннішим у житті.
За допомогою словосполучень учні
записують на пелюстках свої цінності, озвучують, створюють на аркушах «Квітку
цінностей»: щаслива сім’я, велика дружна родина, усміхнена мама, наша
Батьківщина, рідний край, міцне здоров’я, вірні друзі, любов до ближнього тощо.
2.3.Бесіда.
- Якщо у людини є всі названі
вами цінності, чи можна назвати її щасливою?
- А якщо вона втратить бодай одну
з пелюсточок цієї квітки?
- Чи готові ви пожертвувати
своїми цінностями? Якими? Коли?
- А чи пожертвували б своїми
цінностями заради інших?
- Чи часто у житті вам доводиться
робити вибір? Чи складно це робити? Чому?
2.4. Рефлексія діяльності. (Метод
«Незакінчене речення»: «Виконуючи це завдання, ми зрозуміли (варто пам’ятати,
що ми відповідаємо за свої вчинки і їх наслідки)
Проблема людських стосунків у казці-притчі
Е.Андієвської “Говорюща риба”6 клас
Сьогоднішнім уроком ми маємо дати
відповідь на запитання «Чи зможе чужий серед своїх стати своїм серед чужих?»
Мотивація навчальної діяльності
школярів.
Скажіть, ви любити море? (Так.)
За що? (Воно дарує радість,
насолоду, спокій.)
Яким ви його бачите? (Барвистим,
сповненим життя, риб, іноді неспокійним, бурхливим.)
Сьогодні ми поринемо у проблему
людських стосунків, які нам «вималювала» Емма Андієвська.
Ми можемо сказати, що «Говорюща
риба» – це казка? (Учні доводять це твердження. Так, тому що у творі риба
говорить, ходить, приймає рішення).
Проаналізувавши казку-притчу, ми
з вами ще повернемося до розгляду цього запитання.
Бесіда за питаннями та
завданнями:
Вам сподобався твір? Чим? (У
ньому письменниця показала незвичайний морський світ; дуже засмутила кінцівка;
невиправданими є вчинки чоловіка та його жінки тощо.)
Що здалося дивним? Незрозумілим?
(Риба ходить, розмовляє; людська байдужість.)
Зачитайте, де народилася говорюща
риба («Серед табунів мовчазної риби…»).
Чим вона відрізнялася від інших
риб? (Тим, що вміла говорити.)
Що, окрім балакучості, мала
говорюща риба? («Добре серце».)
Зачитайте, як їй жилося в морі?
(«Добре було гартись у хованки» серед коралових кущів; розповідала рибам
жарти.)
Зачитайте, як «звучало» слово в
морі («Кольоровими бульбашками рухається крізь воду».)
Ці бульбашки були кольоровими для
всіх? (Ні, лише для говорющої риби, бо вони мали для неї значення, для інших
вони були всього лише порожніми бульбашками).
Чому говорюща риба перейшла в
інший табун? («Бачачи як батька й матір убиває неслава…», тобто через
страждання батьків.)
Щось змінилося в її житті?
(Нічого, бо в іншому табуні її також не розуміли.) Чому?
Зачитайте «суд над рибою». («Вся
рибна громада після ще глибшої, ніж звичайно мовчанки…»)
Хто і де малював вирок?
(Верховодки на верхніх верствах води.)
Чому? (У глибину суті проблеми
ніхто не збирався заглиблюватися.)
За що ж її вигнали і куди?
(Заважала рибам зосередитися, а це порушувало гідність риб’ячу; її боялися,
отже, доля у риби була тепер одна –вигнання, еміграція.)
Чи ж справжньою є така гідність,
якщо заради неї так просто вижити кожного, хто стане їй на заваді? (Ні, це
говорить лише про боязнь «риб’ячого табуна» щось змінювати, дослухатися до
чогось нового, незвичайного.)
Як жилося рибі на суші? Зачитайте.
(«З цих пір риба стала жити на березі…»)
Що сталося зі словами?
(«Вимовлені слова не лишали за собою найменшої бульки»)
Чому? (На землі слова – це звичне
явище; на чужині слова звучать не так, як удома; слова перестали бути бульками
і почали набирати сенсу.)
Чому риба так довго не
наважувалася із кимось привітатися? (Боялася, що її знову не зрозуміють.)
Зачитайте знайомство риби і
рибалки. («Побачила недалеко від себе рибалку, що відбився від гурту…»)
Що можна сказати про чоловіка? (Неговіркий одинак
серед багатьох рибалок.)
На чому виникає їхня дружба? (На
взаємодопомозі, взаєморозумінні. Рибалка слухає розповіді риби, «риба
допомагала рибалці вибирати нові місця для ловитви».)
Чи можна вважати дії риби зрадою
по відношенню до своїх «сородичів»? (Питання дискусійного характеру, тому
відповіді учнів можуть бути діаметрально протилежними. Так, адже вона
залишилася рибою. Ні, бо її вигнали з моря, отже вона тепер була не «риб’ячого
кола» і нікого не зраджувала.)
Знайдіть у тексті слова «…рибалка
відчув, що ліпшого приятеля, ніж говорюща риба в нього нема й ніколи не буде…».
Скажіть, чому чоловік мусить (а не хоче) показати своїй родині говорющу рибу?
(Тому що цей приятель є не зовсім звичайним, і рибалка трохи його соромиться;
щоб довести, що навіть у нього – неговіркого одинака – може бути друг.)
Риба збирається в гості до
рибалки. Чому, на вашу думку, фраза «Я йду в гості до рибалки» повторюється
двічі? (Невпевненість, риба сама себе переконує у правильності вчинку; риба
радіє, що нарешті і її покликали в гості.)
З ким риба зустрічається у дворі
рибалки? (З дітьми і з дружиною рибалки.)
Яке враження справили на рибу
люди? («Дивні звички мають…, вони не вітаються і не помічають інших».)
Що можна сказати про жінку?
(Увесь час говорить, не слухаючи і не чуючи інших; заклопотана хатніми
(побутовим, примітивними, приземленими) справами.)
Чи можемо ми засуджувати жінку?
(Питання дискусійного характеру, тому відповіді учнів можуть бути діаметрально
протилежними. Так, адже вона вбиває живу істоту, не почувши її. Ні, адже жінка
завжди була заклопотана, бо мусила доглядати сім’ю, крім того, рибалка не
попередив її про незвичайність нового друга.)
А рибалку за те, що не попередив
дружину? (Так, бо він забув, що його друг потребує особливого представлення,
адже риба – не звичайний друг, не людина.)
Зачитайте, якою стала риба на
сковорідці. («Глянув рибалка на сковорідку…»)
Чому саме жінка вбиває рибу?
(Світ бездуховності вбиває все незвичайне.)
Що після цього сталося з
рибалкою? (Постійно шукає свого друга; став одиноким, як і раніше.)
Як ставиться письменниця до своїх
персонажів?
Кого, на вашу думку, зобразила
автор в алегоричних образах риби й рибалки? («Незвичайних», невизнаних людей.)
А в образі жінки? (Примітивізм,
бездуховність.)
Як ви тепер можете тлумачити епіграф?
(Саме через те, що риба творить слова (говорить), вона гине; рибалка через свою
мовчазність і невміння говорити з іншими втрачає друга; жінка через надмірну
балакучість і невміння слухати вбиває рибу.)
Порівняльна характеристика світів
притчі.
У яких світах відбуваються події
у казці? (Світ риб і світ людей.)
Розгляньте рисунок «Два світи у
творі: спільне і відмінне» (рис. 1).
Яким для говорющої риби є світ
риб? Світ людей?
Що спільного в обох світах?
Як, на вашу думку, чому немає
відмінностей?
Як ви поясните стан, настрій
риби, яка перебуває між двома світами?
Доповніть рисунок, зазначивши
світ риби, зазначивши цитати із тексту.
То чи зможе чужий серед своїх
стати своїм серед чужих? (Ні, тому що обидва світи є чужими, неприйнятними для
говорющої риби – інакомислячої, унікальної особистості. «Говорющих риб», як
правило, «жахаються» і соромляться, їх мають за божевільних, їх винятковість
заважає і дратує.)
Хто
в цьому винен? Відповідь на це кожен має свою.
Як
вам здалося, ми розкрили тему нашого уроку?
VI.
Оголошення результатів навчальної діяльності.
VII.
Домашнє завдання.
-Знайти
літературні зв’язки даного твору із творами світової літератури.
-Написати
твір-мініатюру :Проблема людських стосунків у казці-притчі Е.Андієвської «Говорюща риба».
Комментариев нет:
Отправить комментарий