Виховна робота

Тема виховної години : Бій під Крутами — історична пам'ять нації?

Мета виховної години: ознайомити учнів із подіями, які стались у січні 1918 року на станції Крути

29 січня цього року виповнюється 97 літ відтоді, як у бою під станцією Крути загинули 300 київських студентів і гімназистів, посланих туди Центральною Радою. У радянські часи ця подія замовчувалась, а нині подається, як одна з героїчних сторінок вітчизняної історії. Де ж тут істина? Очевидно, шукати її потрібно не на крайніх полюсах, а десь між ними, беручи з тих крайнощів лише раціональне зерно.

Трагедію, що розігралася у січні 1918 року в степу під невеликою станцією Крути, сучасні історики розглядають, здебільшого, як окремий героїчний епізод, у відриві від воєнно-політичної ситуації, яка склалася тоді на Україні. Подається все так, нібито три сотні юнаків-патріотів пожертвували собою, щоб зупинити багатотисячну більшовицьку армію під командуванням сумнозвісного царського полковника Муравйова.

При цьому замовчується, що після проголошення 25 грудня 1917 року з'їздом Рад, який відбувся в Харкові, повної незалежності України (на місяць раніше від ухвалення Центральною Радою IV Універсалу), на Україні встановилось фактичне двовладдя. Причому більшість губерній перебували під контролем якраз харківського уряду, у розпорядженні якого було сорокатисячне військо. Загін же Муравйова, посланий урядом Радянської Росії на допомогу українським однодумцям, нараховував усього шість тисяч  солдат царської армії та робітників-червоногвардійців із промислових міст України. Що ж до збройних сил Центральної Ради, то їхню основу складали частини, сформовані з військовополонених галичан, колишніх вояків австрійської армії, які за чисельністю значно поступалися червоним.

Тобто фактично на Україні в той час розгорявся вогонь братовбивчої громадянської війни, на перемогу в якій більше шансів мала харківська УНР. Ось як пише про крутівські події канадський історик Орест Субтельний у своїй книзі "Україна. Історія": "…Трохи на схід від містечка Крути в останній великий бій із силами Муравйова, що наближалися, вступили загони Петлюри. Після запеклих боїв українці були змушені відступити. В оточення потрапив загін із трьохсот гімназистів, які всі загинули".

Між цими рядками можна прочитати, що петлюрівці втікали так прудко, що кинули напризволяще три сотні не навчених бойовому ремеслу юнаків, озброєних лише гвинтівками та кількома кулеметами. У той же час неподалік, у Ніжині був розквартирований регулярний кавалерійський полк, який формально підпорядковувався Центральній Раді. Але він з казарм не вийшов, щоб дати відсіч наступаючим червоним військам. Командував цією частиною полковник Носенко. Не зайвим буде нагадати, що на вірність Центральній Раді після лютневої 1917 року революції у Петрограді присягнули більше 300 тисяч українців, які служили у царській армії, у тому числі 4-й кавалерійський корпус генерал-лейтенанта П.Скоропадського, майбутнього гетьмана України.

Куди поділася та могутня військова сила вже на початку 1918 року? Відповідь на це запитання можна знайти у того ж О.Субтельного, який не криється зі своїми антипатіями до всього, що у лівій частині політичного спектру: "Більшовики не шкодували ні грошей, ні людей для того, щоб проникнути в українські загони, які значною мірою складалися з надзвичайно наївних у політиці селян, і переконати останніх або не брати участі у боях, або ж приєднатися до більшовиків".

Зустрічне запитання: чому "наївні" селяни більше брали до уваги сказане більшовицькими агітаторами, ніж петлюрівськими? Чи не тому, що уряд харківської УНР, не гаючись, почав роздавати тим же селянам поміщицькі землі у підконтрольних йому губерніях, а Центральна Рада ухвалила подібний закон лише за кілька днів до розгону її німцями, яких вона ж і запросила на Україну.

Мабуть, ближчим до істини є все ж таки безпосередній учасник тих подій Володимир Винниченко, який у книзі "Відродження нації" дає таку оцінку: "Між іншим, закон про соціалізацію (землі) приймався тоді, як… шрапнель з того боку Дніпра обсипала дах будинку хуторянки-Центральної Ради. А гармати ті були наші власні, не з Московії привезені, належали вони нашим українським військовим частинам. І більшість большевицького війська складалася із наших же вояків, оті наші полки імені Дорошенків, Сагайдачних, що стояли в Києві, вони нас тягли за коси й били чобітьми в спину".

Ці гіркі, але правдиві слова написано, як-то кажуть, по гарячих слідах — у 1920 році. Нинішні ж фальсифікатори української історії вперто не хочуть їх помічати. Ніяк не вписуються вони у нинішні сфальшовані ідеологічні концепції. А подається ця фальш нашим учням і студентам як незаперечна істина. Політичні "кілери" взяли на приціл найдорожче і найсвятіше — народну пам'ять.

Ми далекі від того, щоб спрощувати ту ситуацію, яка склалася на Україні в період між Центральною Радою і Гетьманатом. Вочевидь, немає підстав ідеалізувати, тим більше героїзувати, дії російських червоних військ, які допомагали українській Червоній Армії у протиборстві з петлюрівцями. Українські ліві есери — "боротьбисти", які пізніше організаційно злилися з більшовицькою партією, з тривогою писали тоді В.І.Леніну (подається мовою оригіналу): "Советские войска дошли до самого Киева, заняли всю Левобережную Украину (січень-лютий 1919 р.), их поддерживало местное население. Сами советские войска были украинскими. Пролетариат, а главное — крестьянство твёрдо стояли за Советскую власть. Были уезды, где советские войска проходили без единого выстрела. Воля трудящихся Украины выявилась вполне… Дальше началось "советское" строительство… Злым умыслом невозможно объяснить то, что творилось, но творилось так, будто Советской властью на Украине руководят опытные черносотенцы… Советская власть на Украине пала (серпень 1919 р.)… Но жива Советская власть на Украине. Она и будет там, если Российская коммунистическая партия проявит действительный интернационализм и не будет проводить политику насаждения "красного" империализма (русского национализма) на Украине".

Мабуть, саме оті "опытные черносотенцы", під орудою досвідченого провокатора Л.Троцького, своїми підступними діями і спричинили справжній сплеск потужного повстанського руху по всій Україні, а отже і масштабне пролиття братньої крові. Півправди не буває, або вона — повна, або — ніякої. Отож чистота народної пам'яті не повинна заплямовуватись лиховісним лукавством напівправди, більше схожої на цинічну брехню.

А жертвам Крут ми, нині сущі, повинні вклонитися доземно — вони теж палко любили Україну, хотіли їй добра, хоч і по-своєму.

На станції Бровари комендант Юнацької школи і бою під Крутами сотник Гончаренко склав свій звіт Симонові Петлюрі.

Загальні втрати українців: 250 бійців юнацької сотні, 20 офіцерів.

28 солдатів жорстко убиті, стали символом героїзму Крут. Їх поховано на Аскольдовій могилі.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Героям слава!

(Павло Тичина) 

Виховна година "Конфлікти. Як їх вирішити"

Мета: формувати уявлення дітей про різні варіанти людського спілкування; учити уникати конфліктних ситуацій і своєчасно вирішувати їх, не допускаючи переростання в конфлікт; формувати конфліктну компетентність вихованців, соціально схвалювані форми поведінки; виховувати шанобливе ставлення.

Хід виховної години

Керівник. Починаючи годину спілкування, давайте привітаємося одне з одним. Робити це будемо незвичним чином. Я називатиму спосіб вітання, а ви маєте привітатися цим способом з якомога більшою кількістю дітей.

Способи вітання:

— зустріч близьких друзів;

— зустріч ділових людей.

Гра «Вітання»

Вітаються одне з одним, але не просто так, а фантазуючи при цьому. Як подати руку? Як близько підійти? Який вираз обличчя буде при цьому?

Учні ходять по класу мовчки, ні з ким не розмовляючи — це підвищує концентрацію уваги й надає дії привабливості новизни.

Рукостискання — це символічний жест відкритості й доброї волі. Важливо, що при цьому відбувається контакт очима — це сприяє виникненню позитивної внутрішньої установки.

Метод «Крила і зуби»

Необхідні матеріали: лист ватману, на якому намальована земля (болото) і небо, листочки у формі пташок і крокодилів, скотч.

Дітям пояснюють те, що починаючи будь-яку справу, людина має очікування і побоювання. Уявіть, що очікування — це пташки, а побоювання — крокодили. Напишіть на листочках очікування і побоювання, приклейте на лист ватману, де зображено болото і небо.

Усі діти пишуть на листках очікування і побоювання, потім наклеюють на ватман. Один учень читає за крокодилів, а інший за пташок.

Керівник коментує висловлювання, оскільки деякі очікування можуть не здійснитися.

Керівник. Конфлікти. Які їх наслідки? Чи вважаєте ви, що це питання актуальне для нашої групи?

1. Я вважаю, що конфлікт — це...

а) невдоволення ким-небудь або чим-небудь;

б) нерозуміння людьми одне одного, сварка;

в) розбіжності між людьми, зіткнення різних думок.

2. Якщо я бачу, що людина помиляється, то...

а) я скажу все, що про неї думаю;

б) краще промовчу;

в) постараюся коректно висловити свою думку.

8. Якщо я потрапляю в конфліктну ситуацію, то найчастіше вирішую її таким чином:

а) наполягатиму на своєму;

б) припиняю спілкування з цією людиною;

в) постараюся знайти компроміс. 4. Що найчастіше є причиною конфлікту?

а) поведінка людей, невміння спілкуватися;

б) зіткнення через життєві ресурси;

в) неспівпадання життєвих позицій;

г) різниця в інтелектуальному рівні;

д) расові й національні відмінності.

Б. Я думаю, що жити без конфліктів можна, тому що...

а) я так не думаю;

б) це зберігає нервову систему;

в) будь-які конфлікти можна вирішити мирним шляхом.

в. Я думаю, що прожити без конфліктів неможливо, оскільки...

а) я так не думаю;

б) це емоційна розрядка;

в) іноді треба вміти захистити себе.

Керівник. Тема нашої години спілкування — конфлікти.

Які емоції та асоціації викликає у вас це слово? (Лайка, сльози, бійки, синяки, кулаки, сварки, образи, вбивства, руйнування сім'ї, втрата роботи, в'язниця тощо.)

Як бачимо, переважають негативні емоції та асоціації. Невже нічого позитивного немає в конфліктах? (Пошуки істини, відкриття, самоствердження тощо.)

Чи можуть люди обходитися без конфліктів?

У тлумачному словнику слово «конфлікт» означає «зіткнення, серйозна розбіжність, суперечка». Для виникнення конфлікту потрібна конфліктна ситуація. Але далеко не кожна ситуація веде до конфлікту. Має бути інцидент.

Робота в групах

Перша група вхованців пояснює, кого ми називаємо «конфліктною людиною».

Друга група пояснює, що означає «конфліктна ситуація».

Третя група з'ясовує значення слова «інцидент».

Четверта група пояснює значення слова «компроміс».

(Діти дають короткі відповіді на запитання. Висловлювання не оцінюються й не обговорюються.)

Необхідні матеріали: кольорові картки, фломастери, скотч.

Керівник записує основні думки на заздалегідь приготовлених кольорових картках.

Конфлікт — це зіткнення інтересів. І, як будь-яке зіткнення, конфлікт може принести і радість перемоги, і гіркоту поразки. Поведінку людей у конфліктних ситуаціях вивчає наука конфліктологія. З точки зору цієї науки, є чотири стратегії поведінки під час конфліктів: пристосування, уникнення, співпраця, суперництво, їхні характеристики занесені в таблицю.

Усі позиції в таблиці переплуталися. Вгадайте за описом, про яку стратегію поведінки йдеться. (Керівник читає опис поведінки.)

Діти відновлюють логічні ланцюжки стрілками, вказують правильне розташування позицій.

Принесення в жертву власних інтересів заради інтересів Іншого. Ця стратегія характеризує мирну, поступливу людину. (Пристосування.)

Ухилення від прийняття рішень. Найчастіше цю стратегію використовують люди, невпевнені в собі. (Уникнення.)

Пошук рішення, що влаштовує обидві сторони. Цієї стратегії зазвичай дотримуються сильні, зрілі, упевнені в собі люди. (Співпраця.)

Конкуренція — прагнення домогтися свого за рахунок іншого. Найчастіше цю стратегію використовують люди, упевнені в собі, агресивні, амбітні. (Суперництво.)

Конфлікту можна уникнути, усе залежить від того, як особа сприймає й оцінює ситуацію. Якщо особа оцінює ситуацію як конфліктну, то відбувається конфліктна взаємодія. Конфлікт починає жити своїм життям. Дії конфліктних сторін «підганяються» під конфліктну ситуацію, втягуються нові сили та способи конфронтації. Починається ескалація конфлікту. Останній етап — це спад конфлікту і його вирішення. Залежно від способів вирішення воно може бути конструктивним і деструктивним. (По ходу розповіді з'являється модель конфлікту на кольорових картках.)

Модель конфлікту

Конфліктна ситуація

Інцидент

Конфліктна взаємодія

Вирішення конфлікту

Конструктивне

Деструктивне

Керівник. Прошу звернути увагу на два моменти. По-перше, дуже багато залежить від позиції самої людини. Саме вона визначає ситуацію як звичайну або як конфліктну для себе. На якому ще етапі хід конфліктної ситуації залежить від самої людини? (На етапі вирішення конфлікту.)

По-друге, за даними соціології імовірність вирішення конфлікту на різних його етапах розвитку різна. Як ви думаєте, на якому етапі вона найбільша? (У фазі виникнення розбіжностей.)

У цьому випадку імовірність вирішення конфлікту — 92 %. При конфліктній взаємодії вона дорівнює 46 %, при ескалації конфлікту — усього лише 5 % і на етапі розв'язання — 20 %. Варто замислитися над тим, як навчитися «відловлювати» конфлікти ще до їх початку! Тут доречно згадати слова польського сатирика Станіслава Єжи Лєца: «Будьте самоуками, не чекайте, поки вас навчить життя!»

Діти рухаються у різних напрямах, хаотично.

Керівник вимовляє команду: «Вухо до вуха».

Діти об'єднуються по парах (з тим, хто ближче стоїть), притуляються вухом до вуха партнера і продовжують рух.

Керівник вимовляє команду: «Спасибі».

Усі діти продовжують рухатися ланцюжком.

Повторюють гру кілька разів, міняючи команди, наприклад «Нога до ноги», «Спина до спини».

Діти об'єднуються в пари, виконуючи команди.

Рольова гра «Контакти і конфлікти»

Керівник. Як же розпізнати стратегії поведінки в конкретних ситуаціях?

Про це ми дізнаємося в ході нашої рольової гри «Контакти і конфлікти». Розгляньте ситуації та оцініть поведінку їх учасників. Спробуйте спрогнозувати наслідки кожного Інциденту. (Учні розігрують заздалегідь підготовлені ситуації.)

Керівник (проводить розбір ситуацій):

— Чи можна назвати цю ситуацію конфліктною?

— Чи є з неї вихід?

— За яких умов можливий конструктивний вихід із цієї ситуації? (Учні обговорюють і приймають колективні рішення.)

Керівник. Яка ж результативність цих стратегій? Яка стратегія приведе до конструктивного вирішення конфлікту? А яка тільки ускладнить його або заведе у безвихідь?

Визначте за описом результативності, про яку стратегію йдеться.

І. Ця стратегія використовується, якщо ціна питання невелика або потрібна пауза для ухвалення рішення. При такому типі поведінки в конфлікті зберігаються стосунки, жодна із сторін не отримує переваги, конфлікт не вирішений, а тільки пригашений. (Уникнення.)

2. Ця стратегія є найефективнішою, тому що в цьому випадку виграють обидві сторони. Стратегія зміцнює стосунки і приносить вигоду обом сторонам. (Співпраця.)

3. Ця стратегія доречна, коли заради збереження стосунків людину готова жертвувати своєю вигодою. В цьому випадку сторона, що йде на поступки, програє іншій стороні. Збереження істинних партнерських стосунків у цьому випадку проблематичне. (Пристосування.) Висновок. Таким чином, при уникненні жодна із сторін не досягає успіху. При суперництві і пристосуванні одна із сторін виграє, а інша програє. І тільки при співпраці виграють обидві сторони.

Групова дискусія

Керівник. У школах верхової їзди не хвалять наїзника, який може утриматися на здибленому коні. Як ви думаєте чому? (Під досвідченим жокеєм кінь ніколи не стає дибки.)

Так само і з конфліктами. Звичайно, розумна, обізнана людина знайде вихід із будь-якого становища, але мудра людина в нього не потрапить. А значить, мудрий не доведе стосунки до конфлікту. Які прийоми і способи існують для запобігання конфлікту?

Відповідь вихованців: Золоте правило спілкування — завжди поводься з іншими так, як ти хотів би, щоб інші поводилися з тобою.

А які риси характеру потрібні, щоб дотримуватися цього золотого правила? Ці риси даються нам від народження чи їх можна виховати в собі? Яких же висновків ми можемо дійти?

Відповідь учнів: Вирішений конфлікт, комплімент, посмішка зберігають нервову систему людини, а значить і її здоров'я.

Керівник. Життя не прожити без конфліктів, але розумна, культурна людина завжди зможе ефективно вирішити суперечки й розбіжності, гнучко використовуючи різні стратегії: в одних випадках жорстко наполяже на своєму, в інших — поступиться, у третіх — знайде компроміс. Л щоб не помилитися у виборі стратегії поведінки, потрібні життєвий досвід, мудрість і знання. Сподіваюся, дещицю цих знань ви отримали в ході сьогоднішньої години спілкування.

Творча вправа

Керівник починає фразу, учні продовжують її.

Найголовніше, щоб обидві сторони бажали... (вирішення конфлікту).

Розберіться в істинних причинах і зосередьте увагу на проблемі й на тому... (як її розв'язати).

Пробачення допоможе звільнитися від того негативу... (який накопичився в результаті конфлікту).

Дайте можливість партнерові висловитися... (уважно його слухайте).

Надайте співрозмовникові психологічну паузу... (для зняття емоційного напруження}.

Визнавайте свої помилки до того, як співрозмовник почне вас... (критикувати).

Не поспішайте реагувати на чуже... (роздратування).

Ідіть на всі можливі... (компроміси).

Не критикуйте особистість партнера. Ніколи не завдайте емоційної... (шкоди особистості).

Поступайтеся в дрібницях, щоб добитися... (перемоги а головному).

Створіть можливість гідного виходу з конфлікту, щоб «берегти... (час і здоров'я).

Не уникайте конфліктів (вони неминучі!), а намагайтеся їх... (розв'язати або уникнути негативних наслідків).

Пам'ятайте, що безвихідних ситуацій... (не буває).

Назвіть шляхи виходу з конфліктів, їх вирішення.

Діти можуть назвати такі шляхи.

• Доброзичливість.

• Визначити причину конфлікту, намагаючись почути і правильно зрозуміти одне одного.

• Тактовність. Розмова по суті. Пошук компромісу.

• Здатність визнати свою помилку. Пам'ятайте, тільки дурні та небіжчики не змінюють своєї думки.

• Дотримання чужого персонального простору.

• Правильний вибір ролі.

• Уміння слухати й чути одне одного.

• Справедливість.

Керівник. Конфлікти часто отруюють людині життя, порушують звичний ритм, знижують самооцінку. Багато хто прагне знайти мирний спосіб врегулювання конфлікту.

Як бачите, шляхів виходу з конфлікту багато. Отже, якщо ви не помітили, як потрапили в складну ситуацію, що загрожує вийти з-під контролю, вам доведеться застосувати інтелект і вміння спілкуватися, щоб вийти з конфлікту з найменшими втратами. Тут ви можете виявити творчість і придумати нові способи нейтралізації конфліктів.

Вирішення конфлікту

Співпраця:

• Гумор

• Поступка

• Компроміс

• Усвідомлення позицій сторін

Деструктивне:

Погрози, насильство

• Грубість, приниження

Перехід на обговорення особистостей Відхід від вирішення проблеми Розрив стосунків

Підсумок виховної години

Керівник і вихованці повертаються до методу «Крила і зуби». Аналізують, чи здійснилися очікування та побоювання. Керівник просить учнів завжди пам'ятати, Закон ЖИТТЯ: правда.

Метод «Світлофор »

Необхідні матеріали: картки зеленого, жовтого і червоного кольорів для кожного вихованця, ватман, скотч.

Керівник просить учнів вибрати картку того кольору, який, на їхню думку, відповідає оцінці виховної години. Учні наклеюють картки на лист ватману, групуючи їх за кольором: зелений — позитивно, жовтий — нейтрально, червоний — негативно.

Виходить кольорова картина, що відбиває оцінку заходу.
Виховна година. Толерантність.

В ім’я загального добра

Мета. Розкрити термін «толерантність», використовуючи факти, документи, художні твори, дослідження. Затвердити думку, що якість суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, поважати, підтримувати, навчатися одне від одного, об’єднувати свої зусилля в ім’я матеріального і духовного життя.

«Усі люди мають недоліки – хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між нами взаємної терпимості»    Г.Гвіччардіні – італійський історик, філософ-гуманіст

Ведуча. Добрий день!

«Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» крутим. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми. Тому тема нашого заходу «толерантність» Нашу бесіду ми пропонуємо провести за круглим столом. Щоб краще розібратися в цьому питанні створимо такі відділи: юридичний. Літературний, відділ досліджень, відділ довідок. Кожен відділ буде виконувати свої функції і під час нашої бесіди вносити свої міркування і пропозиції.

-                     Юридичний відділ, або юристи, будуть звертатися до основних документів: Конституції України, Декларації прав дитини.

-                     Літературний відділ, або літератори, розкриють це питання через твори різних письменників, народну творчість.

-                     Відділ досліджень, або науковці. Запропонують нам декілька ситуацій, в яких ми повинні розібратися і зробити висновки.

-                     Відділ довідок, або всезнайки, будуть пояснювати терміни і складуть нам словник толерантності.

А також ми вам запропонуємо театралізацію літературних творів і розіграємо життєві ситуації.

Ведуча. Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Згадаємо такі випадки. Допоможе нам відділ довідок. Чому виникають сварки, бійки, війни?

Відділ довідок. Війни виникають, мабуть, тому, що виникав розлад між людьми, не було між ними злагоді, кожен хотів слави або заздрив іншому, хотів довести, що він кращий, або прагнув помсти. Історичні факти війн такі: стародавній світ – Троянська війна – після викрадення Єлени ахейці розпочали війну з троянцями, щоб повернути дружину своєму царю.

Середньовіччя – війни  виникали на релігійній підставі. Хрестові походи підняли Європу на війну проти іновірців-мусульман, за визволення гроба Господнього в Єрусалимі і продовжувались майже 200 років. Ці походи забрали життя сотень тисяч людей  та принесли колосальні збитки.

Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращу за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для віту це стало трагедією й призвело до смерті десятки мільйонів людей.

Ведуча. Питання «толерантності» в літературі і народній творчості.

Літератори. Кожен народ склав прислів’я  порозуміння між собою: «Не міряй всіх на свій арщин», «Пильнуй свого носа, а не чужого проса», « У чужий монастир  зі своїм уставом не ходять». Крилаті й влучні вони втілюють найвищу мудрість – як бути людиною.

У Біблії є 10 заповідей, які люди повинні знати і їх дотримуватись. У посланні від Матвія є звернення «не судіть ближніх своїх, не судіть, щоб і вас не судили». До виявлення толерантності закликають всі світові релігії та конфесії.

- Буддизм: людина висловлювати своє ставлення до рідних і друзів п’ятьма способами; великодушністю, поштивістю, доброзичливістю, ставленням до них, як до себе і вірністю своєму слову.

- Іслам: ніхто з вас не стане віруючим, доки не полюбить свого брата, як себе самого.

- Християнство: стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.

Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах, казках, переказах та в художній літературі. Це такі твори, як «Хатинка Дядька Тома», «Пригоди Чиполіно» та інші твори.

Ведуча. У мене є запитання до наших слухачів. Наш літературний відділ навів приклад того, що в Біблії закладені норми поведінки толерантної людини. Це 10 заповідей.

Нагадайте їх нам.

Я б сказала, що в Біблії показано ідеал ставлення людини до людини через подолання насильства і зла.. В якій проповіді Ісуса Христа про це мова? (Нагорній, «Не противтеся злу. Хто вдарить тебе у праву щоку твою, поверни до нього і другу».)

Ведуча. Всі ми  несхожі один на одного і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Зараз відділ досліджень проведе дослід, який показує що ми дуже різні. Будь ласка, п’ять чоловік вийдіть до мене. Візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

1.     Складіть аркуш навпіл.

2.     Відірвіть верхній правий кут.

3.     Знову складіть навпіл.

4.     Відірвіть правий верхній кут.

5.     Знову складіть.

6.     Знову відірвіть верхній правий кут.

7.     Складіть аркуш надвоє.

8.     Якщо можна, відірвіть правий кут.

9.     Розгорніть аркуш і покажіть іншим.

Чи можемо сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані так по-різному? Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав  аркуші інакше, ніж ви,є гіршими за вас? Чи буває так, що ми оцінюємо людину тільки з огляду на те, чи робить вона щось так само, як ми? Чого навчає ця вправа?

Ведуча. Дуже важливо  сприймати людей такими, якими вони є, наавіть коли їх уподобання відмінні від твоїх. Але інколи ми стаємо сліпими і не хочемо прислухатися до чужої думки і вважаємо свою думку правильною, як це було зі сліпими з однієї притчі, яку нам розкажуть учні класу («Сліпі і слон»)

Всезнайки. Це слово походить від латинського прикметника «Терплячий». Отже, Толерантний – це здатний витримувати іншого, не такого як сам. Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть зі відсутності приязні, поваги, любові. Серед правил етикетного спілкування є рекомендації про прийняту відстань між співрозмовниками.

Толерантність – це «відстань» між людьми в переносному значенні. Це та межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини.

Поняття «толерантність»у різних мовах має різні відтінки.

Так, в англійській мові –це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.

У французькій – повага свободи іншого, його способи думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів.

У китайській – уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість до інших.

В арабській – прощення, поблажливість, схильність до інших.

У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Ведуча. Отже, толерантність – доброзичливість, визнання за кожною людиною права бути іншою і поважати цього права. Що сприяє порозумінню між людьми? (Повага, любов, компроміс)

Ведуча. Відділ досліджень проведе ще один дослід. Перед нами дві дівчинки (хлопчика). Необхідно знайти 5 відмінностей і 5 спільних рис, які їх об’єднують.

(Обговорення)

Це дослідження стверджує, що ми є різними, але у нас багато спільного, що нас об’єднує, тому не варто ображати інших. Але не завжди ми буваємо терплячими. Усі ми різні, проте жодна людина не є людиною більше чи менше, ніж будь хто інший. Усі ми рівні и однаково можемо використовувати свої права. Які це права, розповість юридичний відділ.

Юристи. Кожен має право жити, працювати, любити й мати друзів. Ми  маємо  право на добре ставлення з боку інших людей, на повагу нашої гідності.

Ведуча. Про те чи означає це, що людина може поводитися так, як їй заманеться?

Юристи. Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої. Ми можемо робити лише те, що не шкодить іншим, не порушує їхнім прав.

Стаття 21. Усі люди є рівні і вільні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільній розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У 1989 р. Організація Об’єднаних Націй прийняла  Конвенцію про права  дитини. Цей документ містить 54 статті. Україна приєдналася до цієї Конвенції.

Ведуча. Але життя людей впорядковується й іншими законами – неписаними, хоч від цього вони не менш важливі.

Відділ довідок. Ці закони називають нормами моралі або моральними заповідями.

Ведуча. Моральні цінності людства здавна становили основу законів. Сучаcні закони найвищою  цінністю визначають життя

Наші відділи підготували висновки заходу:

1.     Навчися поважати тих, хто відрізняється від тебе.

2.     Найбільше надбання суспільства – соціальна справедливість і верховенство закону.

3.     Тільки мир, злагода і порозуміння між людьми можуть зробити державу сильною і могутньою.

4.     Людство пройшло довгий шлях, доки зрозуміло істину – усі люди від народження рівні.

5.     Закон – це принципи і положення, які обов’язково треба виконувати.

Толерантність -  взаємоповага, терпимість, порозуміння, співчуття, милосердя, справедливість, чуйність, доброзичливість.